Марія Бурмака: «Про «Тінь по воді» і «Бабушку революцію» | Свадебный дневник - идеи для вашей свадьбы, свадьба своими руками, мастер-классы и свадебные фотосессии

Реальные свадьбы Галерея Сделай сам Идеи Палитра Новости моды
Skip to content

Марія Бурмака: «Про «Тінь по воді» і «Бабушку революцію»

У свій день народження народна артистка України Марія Бурмака у київській концертній залі «Sentrum» презентувала новий альбом «Тінь по воді» та два кліпи – на однойменну пісню з диска та на «Місто ангелів».

– Мені не треба про себе багато розказувати, про мене говорить моє лице, — говорить Марія. – Коли я прийшла у Михайлівський монастир, аби домовитися про зйомки кліпу на пісню, яку записала під час Майдану, отець Роман упізнав мене ще здалеку і погодився відкрити браму о третій ночі».

Під час концертуспівачку засипали квітами. Серед прихильників її таланту – міністр культури України Євген Нищук, народний депутатОлесь Доній, режисер Сергій Проскурня, художник Борис Єгізарян, акторка Римма Зюбіна, співак Фагот, правозахисник Борис Захаров,генеральний продюсер Ukrainian Fashion Week Володимир Нечипорук.

— Коли Ви вперше заспівали і які пісні?

— Перші пісні, які заспівала були українські веснянки. А першу мелодію написала років у три-чотири. Мені завжди було цікаво зрозуміти: чому інші не можуть придумувати мелодію? Тато згодом навчив писати вірші, граючись у слова, римуючи їх.

— Що народжується першим: музика, пісня?

— Насамперед – це почуття. Мушу сказати, що я емоційно залежна людина. Тому, щовсе дуже близько пропускаю через серце. Я переживаю й радію сповна. Якщо відчуваю самотність, то це вселенська самотність. Якщо я люблю, то тоді рветься душа. Ось про цеі пишу. Я вже запитувала сама себе: чому все так відбувається?Я не можу себе збалансувати. Для того, щоб писати, треба відчувати. Якщо немає емоцій, нічого не вийде. Якщо є емоції, то текст і музика народжуються спонтанно. Певно, цим процесом керую не я. Можливо, це приходить десь з космосу.

— Маріє, виукраїнська співачка і це позиція. Чи співаєте іншими мовами?

— В моєму репертуарі є різні пісні. Є переклади моїх пісень англійською, один поет мене гарно переклав і коли я їду з концертом до Америки, або Канади, то я кілька пісень співаю англійською, бо на концерти приходить англомовна публіка. Декілька пісень є польських, навіть один раз в житті я записала пісню «Тёмная ночь» для виступу на Інтері, це єдина пісня російською мовою, її дуже любив мій дідусь, який воював. Він помер, коли мені було два роки. Але це епізодичні моменти. Українською мовою я буду співати завжди. Кожна моя пісня, навіть дитяча, має громадянський зміст, навіть про любов. Я людина своєї країни і я цим пишаюсь.

– За рейтингом соцмереж у Марії Бурмаки найбільше друзів?

– З усіх соцмереж я користуюсь Фейсбуком, він виконує функцію і блогу, і твіттеру, і я там пишу якісь свої рефлексії, з приводу політичних навіть подій, таке буває. Або просто пишу свої думки з якогось приводу, потім бачу, що часто журналісти беруть якісь мої фрази з Фейсбуку. Але часто так само розповідаю про своє особисте життя.

В мене там 5 тисяч друзів, на мої оновлення підписалось 11 тисяч осіб. З такою кількістю – це тиражна газета. Я вийшла на сьоме місце серед всіх користувачів українського Фейсбуку. Залишивши позаду багатьох політиків. Мені це дуже приємно і я всіх сприймаю, як друзів.

– Що тримає Вас ужитті?

Мабуть музика.Для мене головне навіть не те, що я співачка, а те, що я пишу. Я почала писати музику в 5 років, такого не було, що я би не писала, що стосується громадської діяльності, то мене запрошують експертом, моя думка важлива. Я не кажу, що не буду займатися політикою, в якихось ситуаціях, я вважаю, треба виходити зі своїх кухонь, і зі своїх андеграундів, але зараз набагато більше користі своїй батьківщині я можу принести музикою, це велика влада, володіти серцями людей, до політики я ставлюсь, як до необхідності боронити батьківщину.

— «Тінь по воді» – Ваш новий альбом. Скажіть як він писався.

— «Тінь по воді» – особливий альбом. Це місяці, дні,години мого життя. Я не закривалася на три місяці у студії, щоб написати альбом. Я просто живу: закохуюся, плачу, йдучи по вулиці, страждаю, борюся за справедливість, помиляюся, їм круасани в Парижі, потім п’ю лише кефір. В альбомі йдеться також про зиму, яка нас усіх змінила. Ми не знаємо, що буде попереду. І остання пісня альбому, яка дала йому назву, якраз про це: «Тінь по воді –відлуння зими. Тінь по воді, мов серед війни. Тінь по воді і тільки із ним. Світло мені, спокійно мені», — наспівує перед концертом Марія.

…Кожен із нас впізнає себе у піснях із «Тіні по воді», занотовує у пам’яті настанову дня: «Не забувайте про любов» і пам’ятає про Небесну сотню.

Під час виконання пісні «Хранителі надії» позаду Марії на великому екрані показували старi фотографії з акції голодування студентів на граніті 90-х, першої «Червоної рути» у 89-му, Помаранчевої революції… Коли Олесь Доній підійшов до Марії з букетом троянд, вона тільки засміялася: «Ну і як ви мене назвали? Бабушка революція?». Ось у цих словах вся Марія — громадська активістка боротьби за права українця, починаючи з 89-го, співачка, яка в Україні випустила перший компакт-диск — «Ой не квітни, весно…» (1990), яка своїм голосом і грою на гітарі може зібрати сотні людей у будь-якому залі світу.

Автор: Людмила Чечель, фото авторки


Комментарии:

Добавить комментарий

(обязательно)